ВІДМОВА ВІД ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ:Цей блог не призначений для встановлення діагнозу...
This blog does not intend to provide diagnosis, treatment, or medical advice. Read more. The content provided on this blog is for informational purposes only. Please consult with a physician or other healthcare professional regarding any medical or health-related diagnosis or treatment options. Information on this blog should not be considered as a substitute for advice from a healthcare professional. The claims made about specific products throughout this blog are not approved to diagnose, treat, cure, or prevent disease.
Автор: Доктор Андреа Колон, доктор натуропатичної медицини
Печінка є найбільшим внутрішнім органом у тілі людини. Вона знаходиться в верхній правій чверті живота, її довжина — 15,2 см, важить печінка приблизно 1,4 кг. Не дивно, що печінка відіграє важливу роль у організмі, оскільки вона бере участь у багатьох його різних важливих щоденних функціях.
Разом із іншими органами печінка перетравлює, усмоктує та переробляє їжу. Печінка містить запаси глюкози, або цукру, який організм використовує, коли йому потрібно більше енергії. Печінка виробляє жовч — речовину, що допомагає перетравлювати жири з їжі, усмоктує і зберігає розчинні в жирах вітаміни, зокрема вітаміни A, D та E.
Печінка виробляє речовини, що регулюють утворення тромбів і виробництво еритроцитів. Як і нирки, печінка є одним із головних органів, що виконують функцію детоксикації організму. Вона метаболізує ліки й алкоголь, а також виводить шкідливі речовини з організму, зокрема токсини та хімічні речовини, які потрапляють в нього з зовнішнього середовища. Порушення функції печінки негативно впливає на ефективність цих процесів.
На функції та здоров'я печінки можуть негативно впливати декілька факторів. Це надмірне споживання алкоголю, ожиріння, вплив токсинів, деякі ліки та вірусні інфекції. На наше щастя печінка має чудову здатність відновлюватися, чого не може зробити жодний інший орган у нашому тілі. Є одна трава, добре відома своїми гепатопротекторними властивостями та лікувальним ефектом.
Розторопша плямиста є найбільш дослідженою травою, яка добре відома своїми властивостями захищати та підтримувати печінку. Розторопша плямиста, також відома своєю науковою назвою Silybum marianum, — це трав'яниста рослина, яку століттями використовували для підтримки функцій печінки. Вперше рослину використали в першому столітті, тоді грецький лікар Діоскорид вважав, що вона має цілющі властивості, що допомагають у лікуванні укусів змії. Раніше розторопшу використовували як добавку для лікування хвороб печінки й жовчного міхура.
Розторопша плямиста є рослиною з родини айстрових, до якої також належать соняшники, амброзія і стокротки. Існує більше 200 видів розторопші плямистої. Деякі види виростають до двох метрів і мають кольорові квіти. Silybum — латинізована грецька назва рослини silybon, тобто китиця. Народні назви: комочник, Мар’їно гостропестро, растопша, расторопша, татарин. Листя поцятковане блискучими білими смугами, звідси видова назва — плямиста. Стебло рослини містить молочний сік. Розторопша походить з південної Європи, а також росте в Сполучених Штатах, Південній Америці та Австралії.
Активною речовиною розторопші плямистої є рослинна сполука силимарин, до складу якої входить силибин або силибинін. Силимарин міститься в насінні рослини. Вважається, що він має антиоксидантні властивості — підвищує рівень глутатіону.
Глутатіон є потужним антиоксидантом, який виробляє організм, що допомагає боротися з вільними радикалами та сприяє процесам детоксикації. Рівень глутатіону знижується природним способом з віком і внаслідок постійного впливу токсинів. Дослідження показали, що він може допомогти організму, сприяючи процесу детоксикації, в якому токсини виводяться через печінку. Вважається, що силимарин має антиоксидантні властивості і допомагає підтримувати роботу клітин печінки та відновлювати їх.
Застосування розторопші плямистої було предметом різних досліджень. Деякі дослідження довели, що розторопша плямиста може забезпечувати антиоксидантний захист печінки, нирок та шлунково-кишкового тракту. Раніше розторопшу плямисту частіше за все використовували для лікування хвороб печінки, таких як вірусний гепатит, цироз і ожиріння печінки.
Цироз — це термін, що означає формування вузлів у печінці. Дослідження показують, що розторопша плямиста може мати протизапальні властивості, оскільки вона пригнічує запальні реакції.
Деякі дослідження показали, що ця трава може бути корисною для зменшення рівню печінкових ферментів, який збільшується через вірусний гепатит та неалкогольну жирову хворобу печінки.
У деяких дослідженнях зазначають, що розторопша плямиста може також допомогти підтримувати нормальний рівень холестерину, особливо людям із діабетом 2-го типу, оскільки печінка відповідальна за продукування та перетворення холестерину в процесі обміну. Силимарин також може мати протизапальні властивості.
Силимарин використовували як протиотруту в разі отруєння грибами. Мухомор є причиною 95 % хвороб людини, пов'язаних із грибами. Він широко розповсюджений у Європі, його можна знайти в деяких районах у Сполучених Штатах і інших частинах світу. Мухомор виділяє токсин під назвою аматоксин, що викликає розлад шлунку. Через один–три тижні цей токсин може спричинити руйнування та відмову печінки, що зрештою приводить до смерті навіть за відсутності симптомів. Дослідження показали, що добавка з розторопшею плямистою може бути ефективною в лікуванні пацієнтів із отрутою мухомором.
Вважається, щорозторопша плямиста є безпечною для перорального прийому. Добавку можна знайти в формі капсул, порошку й екстрактів. Кількість активної речовини залежить від методу, яким вона була приготована. Доза може відрізнятися, але звичайно це 150–300 мг двічі на день. Деякі люди повідомляють про побічні ефекти, що виникають у шлунково-кишковому тракті, зокрема про нудоту, блювання та діарею. Людям із алергією на амброзію слід бути обережними. Проконсультуйтесь із лікарем перед тим, як починати нове лікування.
Джерела:
